Всі ми падаємо, але хтось розбивається, а хтось обтрушується і йде далі. Різні характери, скажете ви? Нічого подібного! Просто одних в дитинстві навчили падати, іншим «підкладали подушку».

Іноді до 40 років. Єралаш пам’ятаєте? Той самий, де бабуся міняла колесо дорослому онуку.

Ми боїмося, що нашому малюкові буде погано. Він грає на дитячому майданчику, в пісочниці, а злий сусідський хлопчик ображає ненаглядне чадо. Що ви зробите? Тут, насправді, варіантів небагато. Ви або заберете вашу дитину з пісочниці, або посваритеся з сусідським хлопчиком, або його батьками. У будь-якому випадку ви обов’язково втрутитеся.

А що далі? Ваша дитина буде розуміти, що вона під надійним захистом. Вона не вирішить першу проблему сама, не тому, що не зміогла, а тому що ви йому не дали це зробити.

Потім ви будете робити за дитину уроки – тому що оцінки, це головне. Повірте, головне не 12 балів в щоденнику, а те, наскільки дитина щаслива, наскільки добре вона розвивається, та може знайти вирішення питання самостійно.

До речі, синдром відмінника, часто не дає діткам в житті влаштується нормально. Така людина, відмінник, все робить з оглядкою на оточуючих. У дорослого чоловіка чи жінки з синдромом відмінника можливі депресії, панічні атаки, та небажана робота. Діти-відмінники не вміють приймати самостійних рішень, відмінних від інших.

Список найзнаменитіших двієчників очолює Уїнстон Черчиль. У їх числі Енштейн, Маяковський, Тарковський, Томас Едісон, Антон Чехов і, навіть, Лев Толстой.

Я зараз не говорю про те, що ваші діти повинні рости двієчниками або їх не потрібно захищати. Просто потрібно вміти правильно оцінити ситуацію, а допомагати тільки тоді, коли дитина попросить.

Виникли проблеми? Чи не розумієте, як себе вести в ситуації – поговоріть з дитячим психологом.